Заслужений народний ансамбль пісні і танцю «Колос»

У творчій співпраці

Пісєнний доробок Олександра Огородніка вилився у низку друкованих творів. Вище вже йшлося про його пісенну збірку «Материнська пісня», що стала популярною у творчих колективах. 2004 року Олександр Огороднік разом з поетом Василем Геєм стали авторами збірки під назвою «І піснею хата багата», яка вийшла у видавництві «Надстир’я».

Олександр Огороднік (зліва) і Василь Гей після презентації книги «І піснею хата багата». 2004 р.

У передмові до книги зазначено, що мелодія, яка народжується в душі Олександра Огородніка, і поетичне слово Василя Гея мають спільну основу, спільне коріння. Це — щирість, сповідальність, ліризм і непоказний, непоказний патріотизм. Силу й натхнення цим двом митцям нашого краю дають щира любов до рідної землі, її природні й духовні джерела, багатий фольклор Волині, її працьовиті люди. Тож, мабуть, невипадково доля звела Олександра Огородніка і Василя Гея для творчої й щирої людської дружби, для написання цілої низки пісень, які виконують не тільки заслужений народний ансамбль пісні і танцю «Колос», яким упродовж багатьох років керує Огороднік, а й інші пісенні колективи нашого краю і країни.

Василь Гей родом із села Заболоття Любомльського району.

Він рано пізнав ціну праці, бачив багато неправедного. Але це не очерствило його. Рідне Полісся, його природа плекали ніжні барви в душі юнака. Саме народна пісня, яку співали, закликаючи весну, на жнивах, у всяку днину, збудила даровану йому Богом творчість. Він став майстром слова, автором більше десяти книг поезій, прози, публіцистики, лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Андрія Головка, міжнародної — імені Дмитра Нитченка та обласної — імені Агатангела Кримського. Василь Гей тривалий час очолює Волинську організацію Національної Спілки письменників України. Його творча співпраця з Олександром Огородніком генерує вагомі доробки, що тепло сприймаються всіма, хто любить чарівну мелодію і мистецьке слово.

Творчий звіт і концерт ансамблю на заходах, приурочених 130-річчю школи села Заліси Ратнівського райони. 2004 р.

Їх творчий мистецький дует радо стрічають всюди. Так, сповідальністю, піднесеним на крилах мелодії словом, змістовними коментарями обох митців, великою увагою і прихильністю слухачів були позначені творчі звіти В. Гея та О. Огородніка перед земляками, які відбулися в Любомлі й Торчині, а також у селі

Заліси, що на Ратнівщині. Вони мали назву «Колос нашої долі». Справді, і Торчинський мистецький «Колос», який без жодного перебільшення став долею О. Огородніка, і хліборобський колос як «барва життя золота» (вислів В. Гея) — це та фольклорно-традиційна основа, яка не тільки поєднала двох талановитих авторів, але й дала снаги для їх творчих злетів.

— Наш обдарований народ має безмежну пісенну скарбницю, — говорить народний артист України Олександр Огороднік, — подібним не можуть похвалитися інші. Сучасні композитори збагачують це духовне надбання. Немало створено пісень про Україну і її долю. Є вони і в репертуарі «Колоса». Бо хотілося й нам сказати щось суттєве в цій вічній темі. Тож коли Василь Гей запропонував мені пісенний текст «Слава й печаль України», я одразу побачив: у чотирьох строфах сказано так багато, просто й доступно, що їх мелодія уже бриніла. Так з’явилася однойменна пісня, яка лягла на душу хористам і тепло сприймається слухачами.

Пісня «Слава й печаль України» закінчується словами, що запам’ятовуються і дихають вірою в безсмертя нашого роду. Радо зігрілась Тарасовим словом Кожна хатина і кожна сім'я.

Доки живе рідна пісня і мова,
Доти живе Україна моя.

Є таке поняття, як «мала батьківщина». Дехто заперечує: хіба може бути батьківщина малою? Та, мабуть, саме звідти б’є могутнє джерело, бере початок течія натхнення і творчості. Це засвідчують пісні Огородніка і Гея, присвячені праотчій землі народження і творчого зростання, — «Рідне поліське село», «Мій Торчин — моя батьківщина». До 10-ої річниці Незалежності нашої держави ними створено хвилюючий твір «Пригорни мене, доле». Світла нота печалі звучить у ліричних піснях «Річка дитинства» й «Осінній спогад». Творчою знахідкою Огородніка можна вважати розлогу і проникливу мелодію пісні «Коли вертаюся додому...» А навіяли її слова, написані Геєм на тему, запропоновану композитором.

Треба сказати, що більшість пісень творчого дуету органічно поєднані своєю послідовністю: спершу — слова, потім — музика. Хіба що хореографічні композиції, такі як «Ой весна, весна», «Золота роса», «Волинські перегуки» наповнені словесним змістом після того, як мелодія, продиктована загальною темою дійства, висвітилась натхненням і пошуком композитора.

На очах автора поєдналась і міцніла співпраця талановитих особистостей. Не лише творча, а й щира людська дружба єднає цих двох митців нашого краю, корінних волинян. Імпонує їхня активна громадянська позиція і вірність традиціям українського слова, української пісні. Вони тонко відчувають мелодію пісенного поля, яке засівають своїм талантом. Вони вболівають як за вроду природи нашого краю, так і за національне мистецтво.

Незрадлива вірність своєму покликанню, справі всього життя, відповідальність, щирість у дружбі, коренево-селянська прив’язаність до отчої землі народжують і щирі мелодії, і теплі слова. У збірці В. Гея «Зоря з криничної води» є ряд віршів, написаних, можна сказати, з натури.

В одному з них, присвяченому Олександрові Огородніку, сказано:

На хуторі, де жовто і лілово
Цвіте життя колишнє у траві,
Зустрілися мелодія і слово,
Печальні, та непродані, живі.

А в «Бузкові на узліссі» звучить світлий мотив доброти і любові до природної краси:

Бережімо цвітіння божественну тайну,
У тернах зацвітаймо, у травах, як шовк,
Зацвітаймо і зла на злобу не тримаймо,
Як не має образи на хмару бузок.

Зацвітаймо, бо іншого долі не дано,
Що тримає на світло і пісню свій крок.
Ще далеко сніги, поки гірко і п’яно
Нам цвіте на терновім узліссі бузок

Відрадно, що слово В. Гея і мелодія О. Огородніка мають багато шанувальників. Щиро радіють їх здобуткам побратими по творчості. Серед них особливе місце належить заслуженому діячу мистецтв України Данилу Андрійовичу Поштаруку. У театрі, який він очолює, часто звучать їх чудові твори.

Хоч літа наші в леті осіннім,
Рокової не видно межі,
Тож давайте за нас — по чарчині,
І за все найсвітліше в душі.
(Із поезії В. Гея «Слово про друзів», мелодія О. Огородніка), 2004 р.

Денисюк Володимир Тимофійович